Документи про підпільницю ОУН «Орисю» — Олену Андрущак — публікують в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua. Цьогоріч 6 квітня їй виповнюється 92 роки. «Орися» вісім років перебувала в заслання. підпіллі ОУН, а потім радянські спецслужби її заарештували та відправили на заслання.
Про те, що Олена Андрущак — та сама підпільниця «Орися», на згадки про яку історики та архівісти неодноразово натрапляли в різних документах, довідалися лише влітку минулого року. Тоді бідон з документами референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи відкопали на Жовківщині (Львівська область), де і виявили автобіографію Олени Андрущак з
підписом «Орися».
«В бідоні з документами наші історики виявили автобіографії 70-ти учасників та учасниць українського підпілля, підписані псевдо. Майже усіх вдалося ідентифікувати, але лише Олена Андрущак, на щастя, досі жива і сьогодні святкує 92-річчя», — розповідає керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Опублікована колекція містить 42 документи з архівно-кримінальної та контрольно-наглядової справ, заведених на Олену Андрущак, з Архіву управління СБУ у Львівській області, а також її автобіографію з відкопаного на Жовківщині архіву.
Тут можна знайти, наприклад, акти з обшуків дому підпільниці, вирок суду від 10 березня 1952 року, довідка в справі вивезення її в східні області СССР та інші документи.
Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву за посиланням.
Олена Андрущак вступила в Організацію українських націоналістів у 1941 році, коли їй було 17 років. У 1952 році їй присудили 25 років таборів, з яких вона відсиділа п’ять — у Норильську Красноярського краю Росії була підсобником на будівництві, в Мордовії — швеєю. Була учасницею Норильського повстання. Як відомо повстання, що тоді сколихнули ГУЛАГ врешті призвели до його ліквідації. Зараз жінка проживає в селі Сілець Сокальського району на Львівщині.
Документи про підпільницю ОУН «Орисю» — Олену Андрущак — публікують в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua. Цьогоріч 6 квітня їй виповнюється 92 роки. «Орися» вісім років перебувала в заслання. підпіллі ОУН, а потім радянські спецслужби її заарештували та відправили на заслання.
Про те, що Олена Андрущак — та сама підпільниця «Орися», на згадки про яку історики та архівісти неодноразово натрапляли в різних документах, довідалися лише влітку минулого року. Тоді бідон з документами референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи відкопали на Жовківщині (Львівська область), де і виявили автобіографію Олени Андрущак з
підписом «Орися».
«В бідоні з документами наші історики виявили автобіографії 70-ти учасників та учасниць українського підпілля, підписані псевдо. Майже усіх вдалося ідентифікувати, але лише Олена Андрущак, на щастя, досі жива і сьогодні святкує 92-річчя», — розповідає керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Опублікована колекція містить 42 документи з архівно-кримінальної та контрольно-наглядової справ, заведених на Олену Андрущак, з Архіву управління СБУ у Львівській області, а також її автобіографію з відкопаного на Жовківщині архіву.
Тут можна знайти, наприклад, акти з обшуків дому підпільниці, вирок суду від 10 березня 1952 року, довідка в справі вивезення її в східні області СССР та інші документи.
Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву за посиланням.
Олена Андрущак вступила в Організацію українських націоналістів у 1941 році, коли їй було 17 років. У 1952 році їй присудили 25 років таборів, з яких вона відсиділа п’ять — у Норильську Красноярського краю Росії була підсобником на будівництві, в Мордовії — швеєю. Була учасницею Норильського повстання. Як відомо повстання, що тоді сколихнули ГУЛАГ врешті призвели до його ліквідації. Зараз жінка проживає в селі Сілець Сокальського району на Львівщині.
Підбірку документів з фондів ГДА СБУ та Архіву ЦДВР про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" викладено онлайн в Електронному архіві визвольного руху.
Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Підбірку документів з фондів ГДА СБУ та Архіву ЦДВР про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" викладено онлайн в Електронному архіві визвольного руху.
Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Не маючи іншого способу спілкування українські політв’язні у Станіславській (нині Івано-Франківськ) тюрмі НКВД писали один одному листи на посуді. Унікальний зошит із виписками «тюремної пошти» 1939-1941 років публікує Електронний архів визвольного руху avr.org.ua.
Надписи на посуді були зроблені українською та польською мовами. Частково із них можна дізнатися справжні імена ув'язнених та місцевості, з яких вони походили. Проте багато хто підписувався лише ініціалами.
«В "листуванні" ув'язнені намагались знайти земляків, дізнатись про долі родичів та свої особисті справи поза тюрмою. Вони вітали та підтримували один одного, обговорювали ведення слідства та його результати, іноді навіть закликали до непокори та готовності боротися далі», — розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Записи з посуду переніс у зошит економіст в’язниці Дмитро Храбатин у 1941 році. Він зробив це на прохання голови міського суду, громадсько-політичного діяча Михайла Литвиновича, донька якого і зберегла документ.
Деякі приклади з «тюремної пошти»:
«Гальо.
Хто є з Долинського району прошу відізватись. Петрушка Петро село Белеїв хто з близьких сіл Белеєва відізвіться»
«К. 41 Б. С.
Хлопці мене видав Капусняк. Здоровлю знайомих»
«Оля С. і Надія Б. кара смерти Маруся Г. вже з нами по касації дістали 10 літ.
Рунда»
«Привіт!! Смертників до К. 33.
Друзі Ордену! Базар-Маківка-Крути дають Вам приказ хоча в тюрмі однак в стано боєвої готовності не тугою а бажанням в танкові смерти добудете Волю.
Друзі Ордену! Смертники І.»
На думку істориків, надання відкритого доступу до цього унікального документа допоможе українцям дізнатись про долі родичів, ув'язнених в Станіславській тюрмі НКВД. А для дослідників це — можливість опрацювати надзвичайно цікаве джерело з історії радянських репресій в Західній Україні.
Документ можна переглянути та завантажити на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/287/?a=1
Не маючи іншого способу спілкування українські політв’язні у Станіславській (нині Івано-Франківськ) тюрмі НКВД писали один одному листи на посуді. Унікальний зошит із виписками «тюремної пошти» 1939-1941 років публікує Електронний архів визвольного руху avr.org.ua.
Надписи на посуді були зроблені українською та польською мовами. Частково із них можна дізнатися справжні імена ув'язнених та місцевості, з яких вони походили. Проте багато хто підписувався лише ініціалами.
«В "листуванні" ув'язнені намагались знайти земляків, дізнатись про долі родичів та свої особисті справи поза тюрмою. Вони вітали та підтримували один одного, обговорювали ведення слідства та його результати, іноді навіть закликали до непокори та готовності боротися далі», — розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Записи з посуду переніс у зошит економіст в’язниці Дмитро Храбатин у 1941 році. Він зробив це на прохання голови міського суду, громадсько-політичного діяча Михайла Литвиновича, донька якого і зберегла документ.
Деякі приклади з «тюремної пошти»:
«Гальо.
Хто є з Долинського району прошу відізватись. Петрушка Петро село Белеїв хто з близьких сіл Белеєва відізвіться»
«К. 41 Б. С.
Хлопці мене видав Капусняк. Здоровлю знайомих»
«Оля С. і Надія Б. кара смерти Маруся Г. вже з нами по касації дістали 10 літ.
Рунда»
«Привіт!! Смертників до К. 33.
Друзі Ордену! Базар-Маківка-Крути дають Вам приказ хоча в тюрмі однак в стано боєвої готовності не тугою а бажанням в танкові смерти добудете Волю.
Друзі Ордену! Смертники І.»
На думку істориків, надання відкритого доступу до цього унікального документа допоможе українцям дізнатись про долі родичів, ув'язнених в Станіславській тюрмі НКВД. А для дослідників це — можливість опрацювати надзвичайно цікаве джерело з історії радянських репресій в Західній Україні.
Документ можна переглянути та завантажити на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/287/?a=1