Підбірку документів з фондів ГДА СБУ та Архіву ЦДВР про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" викладено онлайн в Електронному архіві визвольного руху.
Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Підбірку документів з фондів ГДА СБУ та Архіву ЦДВР про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" викладено онлайн в Електронному архіві визвольного руху.
Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Не маючи іншого способу спілкування українські політв’язні у Станіславській (нині Івано-Франківськ) тюрмі НКВД писали один одному листи на посуді. Унікальний зошит із виписками «тюремної пошти» 1939-1941 років публікує Електронний архів визвольного руху avr.org.ua.
Надписи на посуді були зроблені українською та польською мовами. Частково із них можна дізнатися справжні імена ув'язнених та місцевості, з яких вони походили. Проте багато хто підписувався лише ініціалами.
«В "листуванні" ув'язнені намагались знайти земляків, дізнатись про долі родичів та свої особисті справи поза тюрмою. Вони вітали та підтримували один одного, обговорювали ведення слідства та його результати, іноді навіть закликали до непокори та готовності боротися далі», — розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Записи з посуду переніс у зошит економіст в’язниці Дмитро Храбатин у 1941 році. Він зробив це на прохання голови міського суду, громадсько-політичного діяча Михайла Литвиновича, донька якого і зберегла документ.
Деякі приклади з «тюремної пошти»:
«Гальо.
Хто є з Долинського району прошу відізватись. Петрушка Петро село Белеїв хто з близьких сіл Белеєва відізвіться»
«К. 41 Б. С.
Хлопці мене видав Капусняк. Здоровлю знайомих»
«Оля С. і Надія Б. кара смерти Маруся Г. вже з нами по касації дістали 10 літ.
Рунда»
«Привіт!! Смертників до К. 33.
Друзі Ордену! Базар-Маківка-Крути дають Вам приказ хоча в тюрмі однак в стано боєвої готовності не тугою а бажанням в танкові смерти добудете Волю.
Друзі Ордену! Смертники І.»
На думку істориків, надання відкритого доступу до цього унікального документа допоможе українцям дізнатись про долі родичів, ув'язнених в Станіславській тюрмі НКВД. А для дослідників це — можливість опрацювати надзвичайно цікаве джерело з історії радянських репресій в Західній Україні.
Документ можна переглянути та завантажити на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/287/?a=1
Не маючи іншого способу спілкування українські політв’язні у Станіславській (нині Івано-Франківськ) тюрмі НКВД писали один одному листи на посуді. Унікальний зошит із виписками «тюремної пошти» 1939-1941 років публікує Електронний архів визвольного руху avr.org.ua.
Надписи на посуді були зроблені українською та польською мовами. Частково із них можна дізнатися справжні імена ув'язнених та місцевості, з яких вони походили. Проте багато хто підписувався лише ініціалами.
«В "листуванні" ув'язнені намагались знайти земляків, дізнатись про долі родичів та свої особисті справи поза тюрмою. Вони вітали та підтримували один одного, обговорювали ведення слідства та його результати, іноді навіть закликали до непокори та готовності боротися далі», — розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Записи з посуду переніс у зошит економіст в’язниці Дмитро Храбатин у 1941 році. Він зробив це на прохання голови міського суду, громадсько-політичного діяча Михайла Литвиновича, донька якого і зберегла документ.
Деякі приклади з «тюремної пошти»:
«Гальо.
Хто є з Долинського району прошу відізватись. Петрушка Петро село Белеїв хто з близьких сіл Белеєва відізвіться»
«К. 41 Б. С.
Хлопці мене видав Капусняк. Здоровлю знайомих»
«Оля С. і Надія Б. кара смерти Маруся Г. вже з нами по касації дістали 10 літ.
Рунда»
«Привіт!! Смертників до К. 33.
Друзі Ордену! Базар-Маківка-Крути дають Вам приказ хоча в тюрмі однак в стано боєвої готовності не тугою а бажанням в танкові смерти добудете Волю.
Друзі Ордену! Смертники І.»
На думку істориків, надання відкритого доступу до цього унікального документа допоможе українцям дізнатись про долі родичів, ув'язнених в Станіславській тюрмі НКВД. А для дослідників це — можливість опрацювати надзвичайно цікаве джерело з історії радянських репресій в Західній Україні.
Документ можна переглянути та завантажити на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/287/?a=1
План із дев’яти пунктів по розшуку та ліквідації шефа Головного військового штабу УПА Олекси Гасина – «Лицаря» та інші документи про нього з архівів радянських спецслужб публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом СБУ онлайн в Електронному архіві avr.org.ua.
Радянські спецслужби десять років намагалися зловити Олексу Гасина — допитували членів його родини та інших учасників українського націоналістичного підпілля, що вони знають про його перебування та зв’язки з Степаном Бандерою, вилучали листи, переслідували. А коли врешті
підійшли достатньо близько — він відбув свій останній бій — застрелився, щоб не віддатись в руки ворогу.
Колекція документів про Олексу Гасина включає орієнтування радянських спецслужб по справі упівця, протоколи допитів про нього, переклади з української його листів, фото дітей, а один з документів, створений у січні 1947 року, так і називається — «План агентурно-оперативных мероприятий по розыску та ликвидации члена Центрального Провода ОУН “Лыцаря”».
«В орієнтуваннях спецслужб є опис зовнішності, одягу, звичок, рис характеру, стану здоров'я Олекси Гасина, є довідки про його імовірне місцезнаходження та зв’язки з іншими повстанцями, — розповідає заступник директора ГДА СБУ історик Володимир Бірчак. — Цікавим є один із останніх його листів до дружини з порадами як переховуватися від радянських спецслужб».
Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/1270/?a=1
Біографічна довідка:
Гасин Олекса (Олександр), Іванович народився 08.07.1907 в с. Конюхів на Львівщині. Закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі С. Бандерою (1928), школу підхорунжих польської армії (1929), студент факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти).
Член УВО, в ОУН від 1929. У 1934-35 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).
Перебував на різних організаційних посадах в ОУН - від організаційного референта окружного проводу до крайового провідника. Після Акта проголошення незалежності України 30 червня 1941 обираний 1-м заступником військового міністра в Українському державному правлінні. Ув’язнений Гестапо в Дрогобичі в 1942.
З січня 1946 — знову шеф ГВШ УПА і військовий рефрент Проводу ОУН(б). Один з розробників тактики підпілля ОУН у післявоєнний період. 1948 підвищений до рангу полковника.
31 січня 1949 р. потрапив у засідку біля конспіративної квартири у Львові й застрелився, щоб не потрапити до рук агентів МГБ. 14.10.1952 Українська головна визвольна рада посмертно підвищила Гасина до звання генерал-хорунжого.
План із дев’яти пунктів по розшуку та ліквідації шефа Головного військового штабу УПА Олекси Гасина – «Лицаря» та інші документи про нього з архівів радянських спецслужб публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом СБУ онлайн в Електронному архіві avr.org.ua.
Радянські спецслужби десять років намагалися зловити Олексу Гасина — допитували членів його родини та інших учасників українського націоналістичного підпілля, що вони знають про його перебування та зв’язки з Степаном Бандерою, вилучали листи, переслідували. А коли врешті
підійшли достатньо близько — він відбув свій останній бій — застрелився, щоб не віддатись в руки ворогу.
Колекція документів про Олексу Гасина включає орієнтування радянських спецслужб по справі упівця, протоколи допитів про нього, переклади з української його листів, фото дітей, а один з документів, створений у січні 1947 року, так і називається — «План агентурно-оперативных мероприятий по розыску та ликвидации члена Центрального Провода ОУН “Лыцаря”».
«В орієнтуваннях спецслужб є опис зовнішності, одягу, звичок, рис характеру, стану здоров'я Олекси Гасина, є довідки про його імовірне місцезнаходження та зв’язки з іншими повстанцями, — розповідає заступник директора ГДА СБУ історик Володимир Бірчак. — Цікавим є один із останніх його листів до дружини з порадами як переховуватися від радянських спецслужб».
Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/1270/?a=1
Біографічна довідка:
Гасин Олекса (Олександр), Іванович народився 08.07.1907 в с. Конюхів на Львівщині. Закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі С. Бандерою (1928), школу підхорунжих польської армії (1929), студент факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти).
Член УВО, в ОУН від 1929. У 1934-35 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).
Перебував на різних організаційних посадах в ОУН - від організаційного референта окружного проводу до крайового провідника. Після Акта проголошення незалежності України 30 червня 1941 обираний 1-м заступником військового міністра в Українському державному правлінні. Ув’язнений Гестапо в Дрогобичі в 1942.
З січня 1946 — знову шеф ГВШ УПА і військовий рефрент Проводу ОУН(б). Один з розробників тактики підпілля ОУН у післявоєнний період. 1948 підвищений до рангу полковника.
31 січня 1949 р. потрапив у засідку біля конспіративної квартири у Львові й застрелився, щоб не потрапити до рук агентів МГБ. 14.10.1952 Українська головна визвольна рада посмертно підвищила Гасина до звання генерал-хорунжого.