План із дев’яти пунктів по розшуку та ліквідації шефа Головного військового штабу УПА Олекси Гасина – «Лицаря» та інші документи про нього з архівів радянських спецслужб публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом СБУ онлайн в Електронному архіві avr.org.ua.

Радянські спецслужби десять років намагалися зловити Олексу Гасина — допитували членів його родини та інших учасників українського націоналістичного підпілля, що вони знають про його перебування та зв’язки з Степаном Бандерою, вилучали листи, переслідували. А коли врешті

підійшли достатньо близько — він відбув свій останній бій — застрелився, щоб не віддатись в руки ворогу.

Колекція документів про Олексу Гасина включає орієнтування радянських спецслужб по справі упівця, протоколи допитів про нього, переклади з української його листів, фото дітей, а один з документів, створений у січні 1947 року, так і називається — «План агентурно-оперативных мероприятий по розыску та ликвидации члена Центрального Провода ОУН “Лыцаря”».

«В орієнтуваннях спецслужб є опис зовнішності, одягу, звичок, рис характеру, стану здоров'я Олекси Гасина, є довідки про його імовірне місцезнаходження та зв’язки з іншими повстанцями, — розповідає заступник директора ГДА СБУ історик Володимир Бірчак. — Цікавим є один із останніх його листів до дружини з порадами як переховуватися від радянських спецслужб».

Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/TOM/1270/?a=1

Біографічна довідка:

Гасин Олекса (Олександр), Іванович народився 08.07.1907 в с. Конюхів на Львівщині. Закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі С. Бандерою (1928), школу підхорунжих польської армії (1929), студент факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти).

Член УВО, в ОУН від 1929. У 1934-35 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).

Перебував на різних організаційних посадах в ОУН - від організаційного референта окружного проводу до крайового провідника. Після Акта проголошення незалежності України 30 червня 1941 обираний 1-м заступником військового міністра в Українському державному правлінні. Ув’язнений Гестапо в Дрогобичі в 1942.

З січня 1946 — знову шеф ГВШ УПА і військовий рефрент Проводу ОУН(б). Один з розробників тактики підпілля ОУН у післявоєнний період. 1948 підвищений до рангу полковника.

31 січня 1949 р. потрапив у засідку біля конспіративної квартири у Львові й застрелився, щоб не потрапити до рук агентів МГБ. 14.10.1952 Українська головна визвольна рада посмертно підвищила Гасина до звання генерал-хорунжого.

Спогади учасників та очевидців визвольного руху українців у XX ст. від Першої світової війни до демократичного руху кінця 80-початку 90х рр. виклали онлайн в Електронному архіві avr.org.ua.

Зокрема це спогади учасників Легіону Українських січових стрільців, підпілля Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, в'язнів радянських та нацистських концтаборів, жертв радянських та польських депортацій. Всього — 571 спогад, написаний власноруч або занотований учасниками товариства «Меморіал». Більшість авторів цих спогадів вже немає в живих.

Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.

Колись таємні документи з Російського державного архіву економіки історики виклали он-лайн в Електронному архіві визвольного руху напередодні 82-х роковин геноциду. 

Документи з грифами «Таємно» і «Цілком таємно» з Російського державного архіву економіки (Москва) про вивіз продуктів з України в час Голодомору опублікував онлайн Центр досліджень визвольного руху в Електронному архіві avr.org.ua. Найбільше продуктів з голодуючої України СРСР вивозив до Німеччини, Англії, Голландії, Данії і Польщі.

Історики називають ці 252 документи ключовими для про розуміння масштабів вивезення з СРСР, зокрема із охопленої масштабним голодом України, продуктів харчування.

«Навіть побіжний огляд цих документів дозволяє засвідчити жахливі факти визиску українських теренів, які стали у 1932–1933 роках територією смерті, — каже д.і.н., професор Геннадій Боряк, заступник директора Інституту історії України НАН України. — План експорту продуктів з України у 1933 р. становив понад 107 млн. руб. і був виконаний на 85%. Але порівняно з 1932 р. експорт продуктів з України збільшилися на 24%!. Особливо значне збільшення спостерігалося за статтею продовольство - план виконано на 126%. А у відомстві Плодекспорту збільшення ще істотніше: виконання плану сягнуло 137,8%».

Найбільше з України під час Голодомору експортували яблука, томатну пасту (за окремими звітами, зокрема, в ІV кв. 1932 р., вона становила 2/3 усіх продуктів, що вивозилися за кордон), ніжинські солоні огірки (бочками). В інших звітах моторошно читати спокійні рядки: «Медосбор в 1933 году… на Украине был весьма хорошим, этим объясняется значительное перевыполнение плана…».

Як видно з опублікованих документів, перше місце за експортом продуктів у 1932–1933 роках займала Німеччина. Також значна частина експорту припадало на Великобританію, Нідерланди, Данію та Польщу. «Овочі вивозилися передусім до Англії та Афганістану, томатна паста – до Німеччини та Естонії, молоко – до Монголії, горох до Голландії», — розповідає історик.

Більшість документів походить з архіву Наркомату зовнішньої торгівлі (ф. 413), деякі – з фонду Наркомату постачання СРСР (ф. 8043) Російського державного архіву економіки (Москва).

Документи доступні на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/Ust/169/?a=1