До річниці Листопадового Зриву в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua публікують документи про військо Західноукраїнської Народної Республіки. 16 випусків “Вістників” Державного секретаріату військових справ ЗУНР 1918-1919 років з інформацією про повноваження військової адміністрації, мобілізацію вояків Української галицької армії, матеріально-технічне забезпечення, оплату праці та багато іншого відтепер доступні онлайн.
"Український нарід творить своє власне військо, яке має забезпечити політичну незалежність України", — пояснюють у першому номері “Вістника” за грудень 1918 року.
Як розповів архівіст Центру досліджень визвольного руху Роман Тютенко, оскільки “Вістник” виходив в час українсько-польської війни 1918-1919 рр., місцем видання було те місто, в якому розташовувався уряд ЗУНР, — Тернопіль, Станіслав (тепер Івано-Франківськ), Камянець-Подільський.
У “Вістниках” врегульовані повноваження цивільної та військової адміністрацій ЗУНР, подані списки керівних осіб в Українській галицькій армії, списки піхоти, кінноти, артилерії, ветеринарної, санітарної служб, духовенства, судівництва, інтендатури ЗУНР.
“Тут є розпорядження про мобілізацію і демобілізацію вояків Української галицької армії, про створення воєнних округів на території ЗУНР, накази військовим, окружним та повітовим комендантам та вказівки жандармерії ЗУНР”, — розповів Роман Тютенко.
Серед документів можна також знайти дані про матеріально-технічне забезпечення вояків та офіцерів УГА, зокрема звіти військового майна окружних команд ЗУНР, провізію, оплату служби, однострої військових.
Документи доступні на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/COLL/813/?a=1.
Листопадовий зрив - українське збройне повстання з 31 жовтня на 1 листопада року, організоване Українською національною радою силами Українських січових стрільців на чолі із сотником Дмитром Вітовським у Львові з метою встановлення української влади. У ході повстання, згідно з планом, нейтралізувано німецькі й угорські військові частини, захоплено головні адміністративні установи: пошту, телеграф, вокзал, склади, міську ратушу та встановлено українську владу у Львові та Східній Галичині.
До річниці Листопадового Зриву в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua публікують документи про військо Західноукраїнської Народної Республіки. 16 випусків “Вістників” Державного секретаріату військових справ ЗУНР 1918-1919 років з інформацією про повноваження військової адміністрації, мобілізацію вояків Української галицької армії, матеріально-технічне забезпечення, оплату праці та багато іншого відтепер доступні онлайн.
"Український нарід творить своє власне військо, яке має забезпечити політичну незалежність України", — пояснюють у першому номері “Вістника” за грудень 1918 року.
Як розповів архівіст Центру досліджень визвольного руху Роман Тютенко, оскільки “Вістник” виходив в час українсько-польської війни 1918-1919 рр., місцем видання було те місто, в якому розташовувався уряд ЗУНР, — Тернопіль, Станіслав (тепер Івано-Франківськ), Камянець-Подільський.
У “Вістниках” врегульовані повноваження цивільної та військової адміністрацій ЗУНР, подані списки керівних осіб в Українській галицькій армії, списки піхоти, кінноти, артилерії, ветеринарної, санітарної служб, духовенства, судівництва, інтендатури ЗУНР.
“Тут є розпорядження про мобілізацію і демобілізацію вояків Української галицької армії, про створення воєнних округів на території ЗУНР, накази військовим, окружним та повітовим комендантам та вказівки жандармерії ЗУНР”, — розповів Роман Тютенко.
Серед документів можна також знайти дані про матеріально-технічне забезпечення вояків та офіцерів УГА, зокрема звіти військового майна окружних команд ЗУНР, провізію, оплату служби, однострої військових.
Документи доступні на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/COLL/813/?a=1.
Листопадовий зрив - українське збройне повстання з 31 жовтня на 1 листопада року, організоване Українською національною радою силами Українських січових стрільців на чолі із сотником Дмитром Вітовським у Львові з метою встановлення української влади. У ході повстання, згідно з планом, нейтралізувано німецькі й угорські військові частини, захоплено головні адміністративні установи: пошту, телеграф, вокзал, склади, міську ратушу та встановлено українську владу у Львові та Східній Галичині.
До Дня захисника України на Е-архіві визвольного руху avr.org.ua виклали у вільний доступ 63 документи ОУН, знайдені закопаним в бідоні у лісі на Хмельниччині. Інформаційні матеріали українських повстанців, набрані підпільницями-друкарками з позивними «Лариса» і «Тамар»”, понад 60 років пролежали в землі.
Бідон з документами випадково відкопали на краю лісу біля села Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та влітку 2014 року передали в архів Центру досліджень визвольного руху. Загалом там був 81 документ, 18 з яких ще знаходяться на реставрації, а також шматки тканини, декілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління (лезо, помазок, півпляшки одеколону), близько десятка новеньких кишенькових дзеркалець і дещо із посуду.
«Особливість цього архіву ОУН в тому, що його знайшли поза межами Західної України. За весь час на Хмельниччині було знайдено всього два схожих архіви, один з яких ми сьогодні публікуємо онлайн», — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.
Документи закопали не раніше 1950 року, в основному це інформаційні видання підпілля ОУН — брошури та листівки, а також зошити із рукописними нотатками та фото. Більшість документів датуються 1945-1950 роками.
Особливу цінність для дослідників мають вісім фото підпільників, що діяли на півдні сучасної Хмельницької області. Частину із них вдалося ідентифікувати. Серед них — друкарка Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН Михайлина Голіната-«Тамара».
«Відомо, що у 1948-1949 рр. "Тамара" перебувала в криївці у селі П'ятничани Орининського (нині — Чемеровецького) району Хмельницької області, де містилась друкарня Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН. Тут вона друкувала тексти підпільних видань, множила їх на циклостилевому апараті, зшивала брошури, запаковувала у спеціальні торбини, в яких вони передавались для розповсюдження на території Кам'янець-Подільської, Вінницької та Київської областей. Через велику завантаженість покидати криївку "Тамара" могла лише зрідка», — розповідає Андрій Усач.
26 грудня 1949 р. криївку виявили радянські спецслужби і після збройного опору поранену друкарку «Тамару» захопили та направили в Орининську районну лікарню. Там підпільниця зірвала пов'язки із ран та померла, стікши кров'ю. На той час їй було 23 роки.
Молодша сестра «Тамари» Іванна Голіната-Король, теж учасниця підпілля ОУН, із якою Центру досліджень визвольного руху вдалось поспілкуватись, розповіла: «Коли Михайлина була в підпіллі ми зустрічалися періодично. Одного разу я спитала її чи вона не хоче легалізуватися. Відповіла словами Франка "I яке ж ти маєш право, черепино недобита, про своє спасення дбати там, де гине мiлiон?"».
Переглянути документи можна на сайті Е-архіву за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/ARH/3102/?a=1.
До Дня захисника України на Е-архіві визвольного руху avr.org.ua виклали у вільний доступ 63 документи ОУН, знайдені закопаним в бідоні у лісі на Хмельниччині. Інформаційні матеріали українських повстанців, набрані підпільницями-друкарками з позивними «Лариса» і «Тамар»”, понад 60 років пролежали в землі.
Бідон з документами випадково відкопали на краю лісу біля села Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та влітку 2014 року передали в архів Центру досліджень визвольного руху. Загалом там був 81 документ, 18 з яких ще знаходяться на реставрації, а також шматки тканини, декілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління (лезо, помазок, півпляшки одеколону), близько десятка новеньких кишенькових дзеркалець і дещо із посуду.
«Особливість цього архіву ОУН в тому, що його знайшли поза межами Західної України. За весь час на Хмельниччині було знайдено всього два схожих архіви, один з яких ми сьогодні публікуємо онлайн», — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.
Документи закопали не раніше 1950 року, в основному це інформаційні видання підпілля ОУН — брошури та листівки, а також зошити із рукописними нотатками та фото. Більшість документів датуються 1945-1950 роками.
Особливу цінність для дослідників мають вісім фото підпільників, що діяли на півдні сучасної Хмельницької області. Частину із них вдалося ідентифікувати. Серед них — друкарка Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН Михайлина Голіната-«Тамара».
«Відомо, що у 1948-1949 рр. "Тамара" перебувала в криївці у селі П'ятничани Орининського (нині — Чемеровецького) району Хмельницької області, де містилась друкарня Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН. Тут вона друкувала тексти підпільних видань, множила їх на циклостилевому апараті, зшивала брошури, запаковувала у спеціальні торбини, в яких вони передавались для розповсюдження на території Кам'янець-Подільської, Вінницької та Київської областей. Через велику завантаженість покидати криївку "Тамара" могла лише зрідка», — розповідає Андрій Усач.
26 грудня 1949 р. криївку виявили радянські спецслужби і після збройного опору поранену друкарку «Тамару» захопили та направили в Орининську районну лікарню. Там підпільниця зірвала пов'язки із ран та померла, стікши кров'ю. На той час їй було 23 роки.
Молодша сестра «Тамари» Іванна Голіната-Король, теж учасниця підпілля ОУН, із якою Центру досліджень визвольного руху вдалось поспілкуватись, розповіла: «Коли Михайлина була в підпіллі ми зустрічалися періодично. Одного разу я спитала її чи вона не хоче легалізуватися. Відповіла словами Франка "I яке ж ти маєш право, черепино недобита, про своє спасення дбати там, де гине мiлiон?"».
Переглянути документи можна на сайті Е-архіву за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/ARH/3102/?a=1.
Ознайомитися з архівними документами про відомого українського військовика та юриста відтепер можна он-лайн.
Центр досліджень визвольного руху до річниці смерті відомого українського юриста, активного діяча УВО та ОУН, політв'язня нацистських та радянських таборів у 1940-1970-х рр. Володимира Горбового публікує у електронному архівів avr.org.ua колекцію документів про його життя.
Найціннішим документом є мемуари Володимира Горбового з власноручними правками «Погода совісті». Як розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, Горбовий працював над ними таємно, адже після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.
«Зі спогадів Володимира Горбового можна дізнатися про особливості перебування в концтаборах. Він також розповідає, як нацисти намагалися залучити його до співпраці, використавши ім’я відомого українцям адвоката в своїх пропагандистських цілях, як йому пізніше примусово нав’язали радянське громадянство та інші цікаві деталі з життя”, — розповідає Андрій Усач.
Документи взяті зі збірки, що зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху та архівно-кримінальної справи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Володимир Горбовий служив у лавах Української галицької армії, а згодом Армії Української Народної Республіки. Був членом Української військової організації та Організації українських націоналістів, займав посаду Головного судді ОУН.
Відбував арешт у Львові у 1922 р., у 1934 р. ув'язнений в польському ізоляційному таборі у Березі Картузькій, у 1941 р. заарештований нацистами та запроторений до в’язниці «Монтелюпіх» у Кракові, у 1949 р. засуджений до 25 років виправно-трудових таборів СРСР.
У 1962 р. в одній зі своїх скарг він написав: “Заявляю, що я ніколи в житті не вчинив ніякого злочину, ані ніякої кепської справи. Єдиним моїм промахом було те, що я легковажно повірив совєтській пропаганді про совєтську гуманність і законність, та зостався на досяг їх руки".
Колекцію документів можна переглянути на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=787
Ознайомитися з архівними документами про відомого українського військовика та юриста відтепер можна он-лайн.
Центр досліджень визвольного руху до річниці смерті відомого українського юриста, активного діяча УВО та ОУН, політв'язня нацистських та радянських таборів у 1940-1970-х рр. Володимира Горбового публікує у електронному архівів avr.org.ua колекцію документів про його життя.
Найціннішим документом є мемуари Володимира Горбового з власноручними правками «Погода совісті». Як розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, Горбовий працював над ними таємно, адже після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.
«Зі спогадів Володимира Горбового можна дізнатися про особливості перебування в концтаборах. Він також розповідає, як нацисти намагалися залучити його до співпраці, використавши ім’я відомого українцям адвоката в своїх пропагандистських цілях, як йому пізніше примусово нав’язали радянське громадянство та інші цікаві деталі з життя”, — розповідає Андрій Усач.
Документи взяті зі збірки, що зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху та архівно-кримінальної справи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Володимир Горбовий служив у лавах Української галицької армії, а згодом Армії Української Народної Республіки. Був членом Української військової організації та Організації українських націоналістів, займав посаду Головного судді ОУН.
Відбував арешт у Львові у 1922 р., у 1934 р. ув'язнений в польському ізоляційному таборі у Березі Картузькій, у 1941 р. заарештований нацистами та запроторений до в’язниці «Монтелюпіх» у Кракові, у 1949 р. засуджений до 25 років виправно-трудових таборів СРСР.
У 1962 р. в одній зі своїх скарг він написав: “Заявляю, що я ніколи в житті не вчинив ніякого злочину, ані ніякої кепської справи. Єдиним моїм промахом було те, що я легковажно повірив совєтській пропаганді про совєтську гуманність і законність, та зостався на досяг їх руки".
Колекцію документів можна переглянути на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=787