Ознайомитися з архівними документами про відомого українського військовика та юриста відтепер можна он-лайн.
Центр досліджень визвольного руху до річниці смерті відомого українського юриста, активного діяча УВО та ОУН, політв'язня нацистських та радянських таборів у 1940-1970-х рр. Володимира Горбового публікує у електронному архівів avr.org.ua колекцію документів про його життя.
Найціннішим документом є мемуари Володимира Горбового з власноручними правками «Погода совісті». Як розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, Горбовий працював над ними таємно, адже після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.
«Зі спогадів Володимира Горбового можна дізнатися про особливості перебування в концтаборах. Він також розповідає, як нацисти намагалися залучити його до співпраці, використавши ім’я відомого українцям адвоката в своїх пропагандистських цілях, як йому пізніше примусово нав’язали радянське громадянство та інші цікаві деталі з життя”, — розповідає Андрій Усач.
Документи взяті зі збірки, що зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху та архівно-кримінальної справи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Володимир Горбовий служив у лавах Української галицької армії, а згодом Армії Української Народної Республіки. Був членом Української військової організації та Організації українських націоналістів, займав посаду Головного судді ОУН.
Відбував арешт у Львові у 1922 р., у 1934 р. ув'язнений в польському ізоляційному таборі у Березі Картузькій, у 1941 р. заарештований нацистами та запроторений до в’язниці «Монтелюпіх» у Кракові, у 1949 р. засуджений до 25 років виправно-трудових таборів СРСР.
У 1962 р. в одній зі своїх скарг він написав: “Заявляю, що я ніколи в житті не вчинив ніякого злочину, ані ніякої кепської справи. Єдиним моїм промахом було те, що я легковажно повірив совєтській пропаганді про совєтську гуманність і законність, та зостався на досяг їх руки".
Колекцію документів можна переглянути на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=787
Ознайомитися з архівними документами про відомого українського військовика та юриста відтепер можна он-лайн.
Центр досліджень визвольного руху до річниці смерті відомого українського юриста, активного діяча УВО та ОУН, політв'язня нацистських та радянських таборів у 1940-1970-х рр. Володимира Горбового публікує у електронному архівів avr.org.ua колекцію документів про його життя.
Найціннішим документом є мемуари Володимира Горбового з власноручними правками «Погода совісті». Як розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, Горбовий працював над ними таємно, адже після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.
«Зі спогадів Володимира Горбового можна дізнатися про особливості перебування в концтаборах. Він також розповідає, як нацисти намагалися залучити його до співпраці, використавши ім’я відомого українцям адвоката в своїх пропагандистських цілях, як йому пізніше примусово нав’язали радянське громадянство та інші цікаві деталі з життя”, — розповідає Андрій Усач.
Документи взяті зі збірки, що зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху та архівно-кримінальної справи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Володимир Горбовий служив у лавах Української галицької армії, а згодом Армії Української Народної Республіки. Був членом Української військової організації та Організації українських націоналістів, займав посаду Головного судді ОУН.
Відбував арешт у Львові у 1922 р., у 1934 р. ув'язнений в польському ізоляційному таборі у Березі Картузькій, у 1941 р. заарештований нацистами та запроторений до в’язниці «Монтелюпіх» у Кракові, у 1949 р. засуджений до 25 років виправно-трудових таборів СРСР.
У 1962 р. в одній зі своїх скарг він написав: “Заявляю, що я ніколи в житті не вчинив ніякого злочину, ані ніякої кепської справи. Єдиним моїм промахом було те, що я легковажно повірив совєтській пропаганді про совєтську гуманність і законність, та зостався на досяг їх руки".
Колекцію документів можна переглянути на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=787
Бофони (скорочення від словосполучення «бойовий фонд») – це грошові документи з національною символікою та символікою ОУН і УПА. Уповноважені особи видавали їх населенню за добровільно внесені кошти, у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу, реманенту. В майбутньому планувалось, що, коли постане Українська держава, ці гроші будуть обмінюватись на справжні.
«Крім суто фінансової ролі бофони також виконували агітаційну функцію. Наприклад, у цій колекції можна бачити, що на бофонах друкувалося гасло «Христос Воскрес! Воскресне Україна!», — розповів упорядник колекції, заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак.
«Колекція Галузевого державного архіву Служби безпеки України налічує більше сотні бофонів. Вони потрапили до матеріалів НКВД-КҐБ як конфіскати: вилучалися під час чекістсько-військових операцій, а також коли захоплювали криївки», — повідомив В.Бірчак.
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Бофони (скорочення від словосполучення «бойовий фонд») – це грошові документи з національною символікою та символікою ОУН і УПА. Уповноважені особи видавали їх населенню за добровільно внесені кошти, у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу, реманенту. В майбутньому планувалось, що, коли постане Українська держава, ці гроші будуть обмінюватись на справжні.
«Крім суто фінансової ролі бофони також виконували агітаційну функцію. Наприклад, у цій колекції можна бачити, що на бофонах друкувалося гасло «Христос Воскрес! Воскресне Україна!», — розповів упорядник колекції, заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак.
«Колекція Галузевого державного архіву Служби безпеки України налічує більше сотні бофонів. Вони потрапили до матеріалів НКВД-КҐБ як конфіскати: вилучалися під час чекістсько-військових операцій, а також коли захоплювали криївки», — повідомив В.Бірчак.
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Українці на Закарпатті стали першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії ворога.
Особливо цікавими є документальні матеріали із кримінальної справи на братів Климпушів — Василя, Івана та Дмитра, які брали активну участь у громадському житті Закарпаття.
«Брати Климпуші підтримали утворення автономного уряду Підкарпатської Русі – Карпатської України, потім взяли участь в організації народної оборони "Карпатська Січ" та утворенні партії "Українське національне об’єднання". Дмитро Климпуш став головним комендантом Карпатської січі, Іван – членом проводу УНО, а Василь 12 лютого 1939 р. був обраний депутатом сойму Карпатської України і став зв’язковим уряду з Гуцульщиною», — розповів упорядник колекції, заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак.
Переглянути документи можна за посиланням
Українці на Закарпатті стали першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії ворога.
Особливо цікавими є документальні матеріали із кримінальної справи на братів Климпушів — Василя, Івана та Дмитра, які брали активну участь у громадському житті Закарпаття.
«Брати Климпуші підтримали утворення автономного уряду Підкарпатської Русі – Карпатської України, потім взяли участь в організації народної оборони "Карпатська Січ" та утворенні партії "Українське національне об’єднання". Дмитро Климпуш став головним комендантом Карпатської січі, Іван – членом проводу УНО, а Василь 12 лютого 1939 р. був обраний депутатом сойму Карпатської України і став зв’язковим уряду з Гуцульщиною», — розповів упорядник колекції, заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак.
Переглянути документи можна за посиланням