В Е-архіві розмістили всі 109 номерів міжвоєнного журналу «Літопис Червоної Калини». Це історико-літературне щомісячне ілюстроване видання, яке виходило впродовж жовтня 1929 — липня 1939 років.
В журналі публікувалися матеріали про визвольну боротьбу 1917—1921 років, зокрема спогади учасників подій, фотографії, автобіографічні оповідання, документи тощо.
«У цих журналах містяться сотні унікальних спогадів безпосередніх учасників перших визвольних змагань ХХ століття. Видання дотепер залишається головним часописом-джерелом свідчень українських вояків та старшин того часу. Сподіваюсь, що електронна версія допоможе десяткам і сотням дослідників, зекономить їхній час та розширить можливості», — говорить упорядник колекції, історик Юрій Юзич.
Повні комплекти перших випусків вдалося відшукати в приватній колекції історика, академіка Сергія Білоконя. Решту видань скопійовано з архівів Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка.
В Е-архіві розмістили всі 109 номерів міжвоєнного журналу «Літопис Червоної Калини». Це історико-літературне щомісячне ілюстроване видання, яке виходило впродовж жовтня 1929 — липня 1939 років.
В журналі публікувалися матеріали про визвольну боротьбу 1917—1921 років, зокрема спогади учасників подій, фотографії, автобіографічні оповідання, документи тощо.
«У цих журналах містяться сотні унікальних спогадів безпосередніх учасників перших визвольних змагань ХХ століття. Видання дотепер залишається головним часописом-джерелом свідчень українських вояків та старшин того часу. Сподіваюсь, що електронна версія допоможе десяткам і сотням дослідників, зекономить їхній час та розширить можливості», — говорить упорядник колекції, історик Юрій Юзич.
Повні комплекти перших випусків вдалося відшукати в приватній колекції історика, академіка Сергія Білоконя. Решту видань скопійовано з архівів Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка.
В Е-архів виклали колекцію документів про польсько-український конфлікт часів Другої світової війни та після неї. Вона складається з матеріалів ОУН та УПА 1942—1947 рр.
Документи колекції відтворюють атмосферу поступового наростання польсько-українського конфлікту протягом 1941—1942 та його швидкого розгоряння у 1943—1944 рр. Тут можна віднайти інформацію про суспільні настрої, окупаційну адміністрацію, діяльність українського, польського та радянського підпілля. Описано суспільно-політичне тло, на якому розростався конфлікт і починалася війна.
У новій колекції Електронного архіву представлено 380 документів зі Ф. 9. Збірка документів Миколи Лебедя АЦДВР, а також електронні копії документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
Колекція «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках».
В Е-архів виклали колекцію документів про польсько-український конфлікт часів Другої світової війни та після неї. Вона складається з матеріалів ОУН та УПА 1942—1947 рр.
Документи колекції відтворюють атмосферу поступового наростання польсько-українського конфлікту протягом 1941—1942 та його швидкого розгоряння у 1943—1944 рр. Тут можна віднайти інформацію про суспільні настрої, окупаційну адміністрацію, діяльність українського, польського та радянського підпілля. Описано суспільно-політичне тло, на якому розростався конфлікт і починалася війна.
У новій колекції Електронного архіву представлено 380 документів зі Ф. 9. Збірка документів Миколи Лебедя АЦДВР, а також електронні копії документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
Колекція «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках».
Масовими розстрілами радянська влада намагалася вирішити проблему переповнення тюрем політичними в’язнями. Особливо актуальним було звільнення в’язниць прифронтової зони. Негайними заходами стали два накази від 23.06.1941 р.
У першому йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в ІТЛ), і тих, кого необхідно розстріляти, — це завдання покладалося на місцеве керівництво НКҐБ. У другому — про депортацію 5000 в’язнів із Львівської обл., проте евакуювали лише 1822 людей, 3602 в’язні залишилось у тюрмах Львова.
Станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи, а 24—28 червня ще 2068 осіб. Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в’язнів.
Більшість розстріляних були українці, а також поляки, євреї, росіяни та особи інших національностей. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто контрреволюційну діяльність.
Масовими розстрілами радянська влада намагалася вирішити проблему переповнення тюрем політичними в’язнями. Особливо актуальним було звільнення в’язниць прифронтової зони. Негайними заходами стали два накази від 23.06.1941 р.
У першому йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в ІТЛ), і тих, кого необхідно розстріляти, — це завдання покладалося на місцеве керівництво НКҐБ. У другому — про депортацію 5000 в’язнів із Львівської обл., проте евакуювали лише 1822 людей, 3602 в’язні залишилось у тюрмах Львова.
Станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи, а 24—28 червня ще 2068 осіб. Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в’язнів.
Більшість розстріляних були українці, а також поляки, євреї, росіяни та особи інших національностей. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто контрреволюційну діяльність.