110 років тому народився полковник Василь Сидор — «Шелест», один із ключових командирів Української повстанської армії, який загинув у бою з НКВД у 1949 році. Приватні світлини, листування із Шухевичем та оперативні плани МҐБ із розшуку «Шелеста» сьогодні стали доступними онлайн.
Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ опублікували онлайн-колекцію документів з архівів КҐБ про полковника УПА Василя Сидора — «Шелеста», командира УПА-Захід та члена Головного військового штабу УПА.
Під час німецької окупації «Шелест» виконував розвідувальні завдання, зокрема його група в 1942 році ліквідувала у Києві агентів німецької поліції безпеки, убивць оунівського лідера Дмитра Мирона — «Орлика». «Права рука» головнокомандувача УПА Романа Шухевича Сидор увійшов до генштабу підпільної армії, створив та очолив найбільшу із генеральних воєнних округ — УПА-Захід, яка діяла в Карпатах до 1949 року. Не дався живим у бою з МҐБ. Лицар Срібного хреста бойової заслуги Першого класу.
Оприлюднена онлайн-збірка включає документи генеральної воєнної округи УПА-Захід, інструкції та накази Крайового військового штабу УПА, узгоджені «Шелестом», листування з Романом Шухевичем, особисті світлини Сидора з дружиною Надією Романів (зв’язковою ОУН, співробітницею СБ ОУН, учасницею ІІ-го Великого збору ОУН (б)).
В колекції опубліковано документи МҐБ про операцію із розшуку Василя Сидора, протоколи допитів полонених підпільників, агентурні донесення, плани агентурно-оперативних заходів.
«Ділове листування керівників допомагає краще зрозуміти військово-політичну ситуацію, а також настрої та надії підпільників після закінчення Другої світової війни», — пояснює упорядник колекції, співробітник Центру досліджень визвольного руху, Денис Пасічник.
Наприклад, в листі до «Шелеста» Роман Шухевич під псевдонімом «Чернець» пише: «Цікавим є те, що на Кам’янець-Подільщині горять колгоспи, а війська, що йдуть на схід, сильно деморалізовані добробутом, який вони бачили на заході. Всі кажуть, що вже в колгоспах працювати не думають. Це дає нам певні надії».
Оцифровані документи про Василя Сидора та його діяльність зберігаються в архіві ГДА СБУ. Всього опубліковано 62 документи.
Довідка. Полковник Василь Сидор (псевда: Шелест, Конрад, Кравс, Зов, Лісовик, Ростислав Вишитий) — народився 24 лютого 1910 року на Львівщині (с. Спасів, Сокальський р-н). Навчався у Львівському університеті. Полковник Української повстанської армії, командир УПА-Захід, нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги Першого класу. Командир сотні батальйону «Нахтіґаль». Заарештований німцями на початку 1943 року за участь в Організації українських націоналістів. Шеф Крайового військового штабу УПА-Північ з 1943 року, тоді ж увійшов до Головного військового штабу УПА. У 1947 очолив Карпатський крайовий провід ОУН — одне з найпотужніших підпільних об’єднань. Загинув у квітні 1949 року разом з дружиною Надією Романів та кількома охоронцями у бою з військами МҐБ біля с. Осмолода Рожнятівського району Івано-Франківської області.
110 років тому народився полковник Василь Сидор — «Шелест», один із ключових командирів Української повстанської армії, який загинув у бою з НКВД у 1949 році. Приватні світлини, листування із Шухевичем та оперативні плани МҐБ із розшуку «Шелеста» сьогодні стали доступними онлайн.
Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ опублікували онлайн-колекцію документів з архівів КҐБ про полковника УПА Василя Сидора — «Шелеста», командира УПА-Захід та члена Головного військового штабу УПА.
Під час німецької окупації «Шелест» виконував розвідувальні завдання, зокрема його група в 1942 році ліквідувала у Києві агентів німецької поліції безпеки, убивць оунівського лідера Дмитра Мирона — «Орлика». «Права рука» головнокомандувача УПА Романа Шухевича Сидор увійшов до генштабу підпільної армії, створив та очолив найбільшу із генеральних воєнних округ — УПА-Захід, яка діяла в Карпатах до 1949 року. Не дався живим у бою з МҐБ. Лицар Срібного хреста бойової заслуги Першого класу.
Оприлюднена онлайн-збірка включає документи генеральної воєнної округи УПА-Захід, інструкції та накази Крайового військового штабу УПА, узгоджені «Шелестом», листування з Романом Шухевичем, особисті світлини Сидора з дружиною Надією Романів (зв’язковою ОУН, співробітницею СБ ОУН, учасницею ІІ-го Великого збору ОУН (б)).
В колекції опубліковано документи МҐБ про операцію із розшуку Василя Сидора, протоколи допитів полонених підпільників, агентурні донесення, плани агентурно-оперативних заходів.
«Ділове листування керівників допомагає краще зрозуміти військово-політичну ситуацію, а також настрої та надії підпільників після закінчення Другої світової війни», — пояснює упорядник колекції, співробітник Центру досліджень визвольного руху, Денис Пасічник.
Наприклад, в листі до «Шелеста» Роман Шухевич під псевдонімом «Чернець» пише: «Цікавим є те, що на Кам’янець-Подільщині горять колгоспи, а війська, що йдуть на схід, сильно деморалізовані добробутом, який вони бачили на заході. Всі кажуть, що вже в колгоспах працювати не думають. Це дає нам певні надії».
Оцифровані документи про Василя Сидора та його діяльність зберігаються в архіві ГДА СБУ. Всього опубліковано 62 документи.
Довідка. Полковник Василь Сидор (псевда: Шелест, Конрад, Кравс, Зов, Лісовик, Ростислав Вишитий) — народився 24 лютого 1910 року на Львівщині (с. Спасів, Сокальський р-н). Навчався у Львівському університеті. Полковник Української повстанської армії, командир УПА-Захід, нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги Першого класу. Командир сотні батальйону «Нахтіґаль». Заарештований німцями на початку 1943 року за участь в Організації українських націоналістів. Шеф Крайового військового штабу УПА-Північ з 1943 року, тоді ж увійшов до Головного військового штабу УПА. У 1947 очолив Карпатський крайовий провід ОУН — одне з найпотужніших підпільних об’єднань. Загинув у квітні 1949 року разом з дружиною Надією Романів та кількома охоронцями у бою з військами МҐБ біля с. Осмолода Рожнятівського району Івано-Франківської області.
До століття полковника Української повстанської армії Василя Левковича — «Вороного» Центр досліджень визвольного руху публікує у вільному доступі раніше таємні архівні матеріали про нього.
Оцифроване підпільне листування, матеріали слідчої справи та розпорядження про направлення наряду ГУЛАГу від МВД СРСР для конвоювання в один з «особых лагерей» уже засудженого Василя Левковича відтепер доступні онлайн на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До колекції увійшло листування Левковича з колегами, а також особисті листи до дружини Ярослави, які потрапили до рук комуністичних спецслужб. Окрім цього публікуються донесення від агентів, які стежили за діяльністю офіцера підпільної армії у таборі. Примітно, що «тюремно-табірна» частина колекції починається з постанови на арешт, виданої на майже на місяць пізніше фактичного арешту.
Василь Левкович — «Вороний» народився 6 лютого 1920 року. Член ОУН з 18 років, у 1941 році вирушив на Центральну Україну у складі «похідних груп» для проголошення відновлення незалежності. З березня 1943 року — вояк Української повстанської армії, де пройшов шлях до майора і командувача воєнною округою «Буг». У грудні 1946 року його заарештували. Після року слідства у Тюрмі на Лонцького у Львові та у Києві був засуджений до 25 років ув’язнення, опісля тримали під постійним стеженням. У підпіллі його вважали загиблим і звання полковника надали посмертно.
Після розвалу СРСР, вже в незалежній Україні, справу Левковича переглянули та реабілітували — довідку про це також можна знайти в опублікованих документах. Василь Левкович помер у 2012 році.
До століття полковника Української повстанської армії Василя Левковича — «Вороного» Центр досліджень визвольного руху публікує у вільному доступі раніше таємні архівні матеріали про нього.
Оцифроване підпільне листування, матеріали слідчої справи та розпорядження про направлення наряду ГУЛАГу від МВД СРСР для конвоювання в один з «особых лагерей» уже засудженого Василя Левковича відтепер доступні онлайн на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До колекції увійшло листування Левковича з колегами, а також особисті листи до дружини Ярослави, які потрапили до рук комуністичних спецслужб. Окрім цього публікуються донесення від агентів, які стежили за діяльністю офіцера підпільної армії у таборі. Примітно, що «тюремно-табірна» частина колекції починається з постанови на арешт, виданої на майже на місяць пізніше фактичного арешту.
Василь Левкович — «Вороний» народився 6 лютого 1920 року. Член ОУН з 18 років, у 1941 році вирушив на Центральну Україну у складі «похідних груп» для проголошення відновлення незалежності. З березня 1943 року — вояк Української повстанської армії, де пройшов шлях до майора і командувача воєнною округою «Буг». У грудні 1946 року його заарештували. Після року слідства у Тюрмі на Лонцького у Львові та у Києві був засуджений до 25 років ув’язнення, опісля тримали під постійним стеженням. У підпіллі його вважали загиблим і звання полковника надали посмертно.
Після розвалу СРСР, вже в незалежній Україні, справу Левковича переглянули та реабілітували — довідку про це також можна знайти в опублікованих документах. Василь Левкович помер у 2012 році.
Електронний архів українського визвольного руху розпочинає оновлення свого веб-сайту. Ми хочемо зробити можливості пошуку та роботи з цифровими копіями архівних документів ще зручнішими, а пошуковий механізм більш гнучким, точним та інтуїтивно зрозумілим для кожного відвідувача Е-архіву.
На першому етапі ми запускаємо нову платформу на якій працюватиме Е-архів. Наступним кроком буде оновлення візуального стилю. В планах створення кабінету користувача та мультимовної підтримки для інтерфейсу.
Зміни та оновлення нашого Е-архіву відбуватимуться поступово. Ми будемо вдячні вам за відгуки та побажання щодо бажаних покращень, можливих неточностей у роботі в різних браузерах. Ваші відгуки просимо надсилати на скриньку Е-архіву або залишати на Фейсбук сторінці Центру досліджень визвольного руху чи на сторінці Е-архіву.
Для зручності ми залишаємо у доступі старий інтерфейс за адресою old.avr.org.ua.
Просимо вибачення за тимчасові незручності, які можуть виникати під час налаштування роботи нового сайту.
Електронний архів українського визвольного руху розпочинає оновлення свого веб-сайту. Ми хочемо зробити можливості пошуку та роботи з цифровими копіями архівних документів ще зручнішими, а пошуковий механізм більш гнучким, точним та інтуїтивно зрозумілим для кожного відвідувача Е-архіву.
На першому етапі ми запускаємо нову платформу на якій працюватиме Е-архів. Наступним кроком буде оновлення візуального стилю. В планах створення кабінету користувача та мультимовної підтримки для інтерфейсу.
Зміни та оновлення нашого Е-архіву відбуватимуться поступово. Ми будемо вдячні вам за відгуки та побажання щодо бажаних покращень, можливих неточностей у роботі в різних браузерах. Ваші відгуки просимо надсилати на скриньку Е-архіву або залишати на Фейсбук сторінці Центру досліджень визвольного руху чи на сторінці Е-архіву.
Для зручності ми залишаємо у доступі старий інтерфейс за адресою old.avr.org.ua.
Просимо вибачення за тимчасові незручності, які можуть виникати під час налаштування роботи нового сайту.