Відтепер онлайн доступні документальні свідчення про помилки будівництва і проблеми на Чорнобильській АЕС
До 30-их роковин Чорнобильської трагедії Архів СБУ спільно з Центром досліджень визвольного руху публікують колекцію документів про проблеми під час будівництва станції, поганий відбір і навчання працівників, порядок дій при ліквідації аварії та інші раніше закриті від людей документи.
Заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак розповідає, що колекцію із 32-х документів розділили на три тематичні блоки:
1. «Проектування та будівництво Чорнобильської АЕС» — представлено рапорти контррозвідників та агентурні донесення, в яких йдеться про низьку якість будівництва стратегічного об’єкта, відсутність належного контролю та нагляду за дотриманням виробничої безпеки з боку Управління будівництва АЕС тресту «Кременчукгесбуд», незадовільний відбір, навчання та розстановку персоналу атомної електростанції, високий відсоток травматизму серед будівельників.
2. «Чорнобильська аварія: хронологія подій та етапи ліквідації» — розкриває роль “органів” у розслідуванні причин катастрофи, висвітлює заходи з ліквідації аварії упродовж квітня-листопада 1986 року (будівництво об’єкту «Укриття», результати моніторингу радіоактивного забруднення, порядок відселення людей з 30-кілометрової зони тощо).
3. «Реакція українського населення та світової громадськості на Чорнобильську трагедію» — як різні групи реагували після оприлюднення інформації про масштабне «ядерне лихо».
«Архівні документи свідчать про те, що з самого моменту початку будівництва Чорнобильська АЕС була приречена на аварійність. Можемо ствердити, що ключовою причиною аварії був комуністичний радянський режим, завдяки якому стало можливим нехтування і проектними вимогами, і технікою безпеки, і навіть загрозливими повідомленнями КГБ про критичні недоліки в будівництві та роботі ЧАЕС», — пояснює директор Архіву СБУ Андрій Когут.
Над створенням он-лайн колекції працювали: заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Роман Тютенко та члени родини начальника штабу АН УСРС Морєва А.В. (1949-2016).
Колекцію документів можна переглянути на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=867.
28 квітня історик Володимир В’ятрович прочитає публічну лекцію до 30-річчя Чорнобиля «Катастрофа ім. Леніна: Чорнобиль в документах КГБ» (о 18.30 в Українському кризовому медіацентрі (Київ, вул. Хрещатик 2)
До 29 квітня у Києві триває документальна інсталяція “Під саркофагом”. За локацію проекту взято підземний перехід (між Українським домом та Національною філармонією) — місце, яке дозволяє відчути ефект перебування у замкненому просторі зони ураження або ширше — закритого від світу СРСР.
Як відомо, 26 квітня минає тридцята річниця найбільшої в світовій атомній енергетиці аварія на Чорнобильській АЕС. Історики, які працювали з архівами КҐБ тих часів переконані, що причини аварії далеко не техногенного характеру, а коріння — у системі управління країною. Цьогоріч також планується видання збірника документів про Чорнобильську трагедію, підготованого Українським інститутом національної памʼяті, Галузевим державним архівом Служби безпеки України та Інститутом історії України Національної академії наук України.
Відтепер онлайн доступні документальні свідчення про помилки будівництва і проблеми на Чорнобильській АЕС
До 30-их роковин Чорнобильської трагедії Архів СБУ спільно з Центром досліджень визвольного руху публікують колекцію документів про проблеми під час будівництва станції, поганий відбір і навчання працівників, порядок дій при ліквідації аварії та інші раніше закриті від людей документи.
Заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак розповідає, що колекцію із 32-х документів розділили на три тематичні блоки:
1. «Проектування та будівництво Чорнобильської АЕС» — представлено рапорти контррозвідників та агентурні донесення, в яких йдеться про низьку якість будівництва стратегічного об’єкта, відсутність належного контролю та нагляду за дотриманням виробничої безпеки з боку Управління будівництва АЕС тресту «Кременчукгесбуд», незадовільний відбір, навчання та розстановку персоналу атомної електростанції, високий відсоток травматизму серед будівельників.
2. «Чорнобильська аварія: хронологія подій та етапи ліквідації» — розкриває роль “органів” у розслідуванні причин катастрофи, висвітлює заходи з ліквідації аварії упродовж квітня-листопада 1986 року (будівництво об’єкту «Укриття», результати моніторингу радіоактивного забруднення, порядок відселення людей з 30-кілометрової зони тощо).
3. «Реакція українського населення та світової громадськості на Чорнобильську трагедію» — як різні групи реагували після оприлюднення інформації про масштабне «ядерне лихо».
«Архівні документи свідчать про те, що з самого моменту початку будівництва Чорнобильська АЕС була приречена на аварійність. Можемо ствердити, що ключовою причиною аварії був комуністичний радянський режим, завдяки якому стало можливим нехтування і проектними вимогами, і технікою безпеки, і навіть загрозливими повідомленнями КГБ про критичні недоліки в будівництві та роботі ЧАЕС», — пояснює директор Архіву СБУ Андрій Когут.
Над створенням он-лайн колекції працювали: заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Роман Тютенко та члени родини начальника штабу АН УСРС Морєва А.В. (1949-2016).
Колекцію документів можна переглянути на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням: http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=867.
28 квітня історик Володимир В’ятрович прочитає публічну лекцію до 30-річчя Чорнобиля «Катастрофа ім. Леніна: Чорнобиль в документах КГБ» (о 18.30 в Українському кризовому медіацентрі (Київ, вул. Хрещатик 2)
До 29 квітня у Києві триває документальна інсталяція “Під саркофагом”. За локацію проекту взято підземний перехід (між Українським домом та Національною філармонією) — місце, яке дозволяє відчути ефект перебування у замкненому просторі зони ураження або ширше — закритого від світу СРСР.
Як відомо, 26 квітня минає тридцята річниця найбільшої в світовій атомній енергетиці аварія на Чорнобильській АЕС. Історики, які працювали з архівами КҐБ тих часів переконані, що причини аварії далеко не техногенного характеру, а коріння — у системі управління країною. Цьогоріч також планується видання збірника документів про Чорнобильську трагедію, підготованого Українським інститутом національної памʼяті, Галузевим державним архівом Служби безпеки України та Інститутом історії України Національної академії наук України.
Документи про підпільницю ОУН «Орисю» — Олену Андрущак — публікують в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua. Цьогоріч 6 квітня їй виповнюється 92 роки. «Орися» вісім років перебувала в заслання. підпіллі ОУН, а потім радянські спецслужби її заарештували та відправили на заслання.
Про те, що Олена Андрущак — та сама підпільниця «Орися», на згадки про яку історики та архівісти неодноразово натрапляли в різних документах, довідалися лише влітку минулого року. Тоді бідон з документами референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи відкопали на Жовківщині (Львівська область), де і виявили автобіографію Олени Андрущак з
підписом «Орися».
«В бідоні з документами наші історики виявили автобіографії 70-ти учасників та учасниць українського підпілля, підписані псевдо. Майже усіх вдалося ідентифікувати, але лише Олена Андрущак, на щастя, досі жива і сьогодні святкує 92-річчя», — розповідає керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Опублікована колекція містить 42 документи з архівно-кримінальної та контрольно-наглядової справ, заведених на Олену Андрущак, з Архіву управління СБУ у Львівській області, а також її автобіографію з відкопаного на Жовківщині архіву.
Тут можна знайти, наприклад, акти з обшуків дому підпільниці, вирок суду від 10 березня 1952 року, довідка в справі вивезення її в східні області СССР та інші документи.
Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву за посиланням.
Олена Андрущак вступила в Організацію українських націоналістів у 1941 році, коли їй було 17 років. У 1952 році їй присудили 25 років таборів, з яких вона відсиділа п’ять — у Норильську Красноярського краю Росії була підсобником на будівництві, в Мордовії — швеєю. Була учасницею Норильського повстання. Як відомо повстання, що тоді сколихнули ГУЛАГ врешті призвели до його ліквідації. Зараз жінка проживає в селі Сілець Сокальського району на Львівщині.
Документи про підпільницю ОУН «Орисю» — Олену Андрущак — публікують в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua. Цьогоріч 6 квітня їй виповнюється 92 роки. «Орися» вісім років перебувала в заслання. підпіллі ОУН, а потім радянські спецслужби її заарештували та відправили на заслання.
Про те, що Олена Андрущак — та сама підпільниця «Орися», на згадки про яку історики та архівісти неодноразово натрапляли в різних документах, довідалися лише влітку минулого року. Тоді бідон з документами референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи відкопали на Жовківщині (Львівська область), де і виявили автобіографію Олени Андрущак з
підписом «Орися».
«В бідоні з документами наші історики виявили автобіографії 70-ти учасників та учасниць українського підпілля, підписані псевдо. Майже усіх вдалося ідентифікувати, але лише Олена Андрущак, на щастя, досі жива і сьогодні святкує 92-річчя», — розповідає керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
Опублікована колекція містить 42 документи з архівно-кримінальної та контрольно-наглядової справ, заведених на Олену Андрущак, з Архіву управління СБУ у Львівській області, а також її автобіографію з відкопаного на Жовківщині архіву.
Тут можна знайти, наприклад, акти з обшуків дому підпільниці, вирок суду від 10 березня 1952 року, довідка в справі вивезення її в східні області СССР та інші документи.
Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву за посиланням.
Олена Андрущак вступила в Організацію українських націоналістів у 1941 році, коли їй було 17 років. У 1952 році їй присудили 25 років таборів, з яких вона відсиділа п’ять — у Норильську Красноярського краю Росії була підсобником на будівництві, в Мордовії — швеєю. Була учасницею Норильського повстання. Як відомо повстання, що тоді сколихнули ГУЛАГ врешті призвели до його ліквідації. Зараз жінка проживає в селі Сілець Сокальського району на Львівщині.
Підбірку документів з фондів ГДА СБУ та Архіву ЦДВР про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" викладено онлайн в Електронному архіві визвольного руху.
Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.
Підбірку документів з фондів ГДА СБУ та Архіву ЦДВР про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" викладено онлайн в Електронному архіві визвольного руху.
Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР
Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua за посиланням.